балакун — а/, ч., розм. Балакуча людина; базіка. || зневажл. Людина, яка любить багато говорити про що небудь, не виконуючи того на ділі … Український тлумачний словник
балакун — іменник чоловічого роду, істота розм … Орфографічний словник української мови
балагур — а, ч., розм., рідко. Той, хто любить балагурити; балакун … Український тлумачний словник
балакало — а, ч. і с., діал. Балакун, пустомеля … Український тлумачний словник
балаклій — я/, ч., діал. Балакун, пустомеля … Український тлумачний словник
балакуха — и, розм. Жін. до балакун … Український тлумачний словник
баляндрасник — а, ч., розм. Той, хто любить баляндраси точити; балакун … Український тлумачний словник
галайко — а, ч., діал. Крикун, балакун … Український тлумачний словник
говорун — а/, ч., розм. Той, хто любить поговорити; балакун … Український тлумачний словник
дробитько — а, ч., діал. Балакун із невиразною мовою … Український тлумачний словник